дівчина —
[д’іўчиена і д'іўчина] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
дівчина —
-и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. || Кохана, наречена. Дівчина на виданні — юнка, яку вже можна видавати заміж.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дівчина —
ДІВЧИ́НА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що ді́вчина. Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш забувай, забувай (з народної пісні); Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
дівчина —
Багату дівку сватають і в Петрівку. Сватання звичайно бувають у м'ясниці, як піст промине, але багату дівчину сватають і в піст. В багатої дівки горба не видно. Парубки, які лакомляться на великий посаг, байдужні про красу дівчини.
Приповідки або українсько-народня філософія
дівчина —
1 (-и) ж.
Словник жарґонної лексики української мови
дівчина —
ДІ́ВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, 1, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи...
Словник української мови в 11 томах