дівчина

ДІ́ВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі.

Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, 1, 1955, 21);

Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Рильський, III, 1961, 207);

*У порівн. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Мирний, І, 1954, 251);

// Кохана, наречена.

Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. «Може, думаю, — в його друга є дівчина» (Вовчок, I, 1955, 3);

Де гнуться верби понад ставом, Там пройде дівчина моя (Сос., II, 1958, 17).

Значення в інших словниках

1. дівчина — (молода неодружена жінка) розм. дівка, дівуля, (здебільшого в міському середовищі) панна, панянка, (яка на порі) відданиця, пестл. дівча, зневажл. дівчисько, (про малих) дівчинка, дівчатко.  Словник синонімів Полюги
2. дівчина — ді́вчи́на іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. дівчина — Юначка, юнка; (на порі) відданиця; (моя) кохана, наречена, любка, подруга; дівча, дівчатко, дівчатонько, дівчинка, дівонька, дівчинонька, дівчисько, діва, дівка, дівиця, дівуля, діваха.  Словник синонімів Караванського
4. дівчина — [д’іўчиена і д'іўчина] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. дівчина — -и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. || Кохана, наречена. Дівчина на виданні — юнка, яку вже можна видавати заміж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дівчина — ДІВЧИ́НА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що ді́вчина. Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш забувай, забувай (з народної пісні); Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
7. дівчина — ді́вчина дівчина||алюра, бікса, гуска, дзюня, дівка, дівчинище, дризда, коза, льоля, мавпічка, підфрувайка, румунда (римунда), сікса, срайда, фацетка, фікса, фіфа, фіфка, флямма, чайка ◊ намота́ти ді́вчину → намотати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. дівчина — Багату дівку сватають і в Петрівку. Сватання звичайно бувають у м'ясниці, як піст промине, але багату дівчину сватають і в піст. В багатої дівки горба не видно. Парубки, які лакомляться на великий посаг, байдужні про красу дівчини.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. дівчина — 1 (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
10. дівчина — Діва, дівана, дівася, діваха, дівиця, дівище, дівка, дівогоренько, дівонька, дівоха, дівочка, дівувальниця, дівулиня, дівуля, дівуся, дівуха, дівця, дівча, дівчатко, дівчатонько, дівчина-вірнянка, дівчина-вірняночка, дівчина-незайманка, дівчинина...  Словник синонімів Вусика
11. дівчина — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.  Словник синонімів української мови
12. дівчина — Ді́вчина, -ни; дівча́та, -ча́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)