еклектик —
екле́ктик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
еклектик —
-а, ч., книжн. Прихильник еклектизму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
еклектик —
екле́ктик (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) особа, яка безпринципно поєднує суперечливі несумісні погляди, стилі. Див. еклектика.
Словник іншомовних слів Мельничука
еклектик —
ЕКЛЕ́КТИК, а, ч., книжн. Прихильник еклектизму. Він [М. Грушевський] був непоправний еклектик: фактори економічні, соціальні, біологічні, ідеологічні й психологічні розглядав як рівнозначні й рівноцінні (Літ. Укр., 30.ІХ 1966, 3).
Словник української мови в 11 томах