еклектик

ЕКЛЕ́КТИК, а, ч., книжн. Прихильник еклектизму.

Він [М. Грушевський] був непоправний еклектик: фактори економічні, соціальні, біологічні, ідеологічні й психологічні розглядав як рівнозначні й рівноцінні (Літ. Укр., 30.ІХ 1966, 3).

Значення в інших словниках

1. еклектик — екле́ктик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. еклектик — -а, ч., книжн. Прихильник еклектизму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. еклектик — екле́ктик (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) особа, яка безпринципно поєднує суперечливі несумісні погляди, стилі. Див. еклектика.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. еклектик — Екле́ктик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)