1. Словник української мови в 11 томах

еклектик

ЕКЛЕ́КТИК, а, ч., книжн. Прихильник еклектизму.

Він [М. Грушевський] був непоправний еклектик: фактори економічні, соціальні, біологічні, ідеологічні й психологічні розглядав як рівнозначні й рівноцінні (Літ. Укр., 30.ІХ 1966, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еклектик — екле́ктик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. еклектик — -а, ч., книжн. Прихильник еклектизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. еклектик — екле́ктик (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) особа, яка безпринципно поєднує суперечливі несумісні погляди, стилі. Див. еклектика. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. еклектик — Екле́ктик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)