еклектик
екле́ктик
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еклектик — -а, ч., книжн. Прихильник еклектизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еклектик — екле́ктик (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) особа, яка безпринципно поєднує суперечливі несумісні погляди, стилі. Див. еклектика. Словник іншомовних слів Мельничука
- еклектик — Екле́ктик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- еклектик — ЕКЛЕ́КТИК, а, ч., книжн. Прихильник еклектизму. Він [М. Грушевський] був непоправний еклектик: фактори економічні, соціальні, біологічні, ідеологічні й психологічні розглядав як рівнозначні й рівноцінні (Літ. Укр., 30.ІХ 1966, 3). Словник української мови в 11 томах