жальце —
ЖАЛЬЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жа́ло́. Скоро занюхає [бджола-сторож] чужу бджолу порожню, так зараз викидає.. Тоді її голодну гостю жальцем у спину: «Не лізь, вража дочко, до чужого улія» (Март., Тв., 1954, 313); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
жальце —
Жальце, -ця с. ум. отъ жало.
Словник української мови Грінченка