Значення в інших словниках
-
жалісний —
жалісливий – жалісний Збігаються у значенні “співчутливий”. “Добрий він був, жалісливий” (Зінаїда Тулуб). “Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна” (Панас Мирний). Тільки жалісливий передає зміст “сповнений суму, горя”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
жалісний —
жа́лісний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
жалісний —
ЖАЛІСНИЙ – ЖАЛІСЛИВИЙ Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий, жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня. 2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. – Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє.
Літературне слововживання
-
жалісний —
(голос) жалібний, безпорадний, благальний, р. плачний; (спів) сумовитий, журливий, сил. скорботний; (погляд) жалісливий, співчутливий.
Словник синонімів Караванського
-
жалісний —
[жал'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
жалісний —
-а, -е. 1》 Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2》 Схильний до співчуття; співчутливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жалісний —
див. Добрий
Словник синонімів Вусика
-
жалісний —
ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше.
Словник синонімів української мови
-
жалісний —
ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч.
Словник української мови в 11 томах
-
жалісний —
Жалісливий и жалісний, -а, -е 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185.
Словник української мови Грінченка