жалісний
ЖА́ЛІСНИЙ, а, е.
1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку.
В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218);
Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236);
// Сповнений суму; сумовитий, журливий.
В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107);
[1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).
2. Схильний до співчуття; співчутливий.
Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80).
Словник української мови (СУМ-11)