жвакання —
жва́кання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
жвакання —
-я, с. Дія за знач. жвакати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жвакання —
ЖВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жва́кати і звуки, утворювані цією дією. В купе [вагона].. чулося енергійне жвакання (Досв., Вибр., 1959, 28); Гохан [собака].., схопивши м’ясо зубами, відійшов у куток. Незабаром звідти почулося його жвакання (Донч., III, 1956, 327).
Словник української мови в 11 томах
жвакання —
Жвакання, -ня с. Чавканіе, жеваніе.
Словник української мови Грінченка