жвакання

ЖВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жва́кати і звуки, утворювані цією дією.

В купе [вагона].. чулося енергійне жвакання (Досв., Вибр., 1959, 28);

Гохан [собака].., схопивши м’ясо зубами, відійшов у куток. Незабаром звідти почулося його жвакання (Донч., III, 1956, 327).

Значення в інших словниках

1. жвакання — жва́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жвакання — -я, с. Дія за знач. жвакати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жвакання — Жва́кання, -ння, -нню, -нням жвакання, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жвакання — Жвакання, -ня с. Чавканіе, жеваніе.  Словник української мови Грінченка