1. Словник української мови в 11 томах

жвакання

ЖВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жва́кати і звуки, утворювані цією дією.

В купе [вагона].. чулося енергійне жвакання (Досв., Вибр., 1959, 28);

Гохан [собака].., схопивши м’ясо зубами, відійшов у куток. Незабаром звідти почулося його жвакання (Донч., III, 1956, 327).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жвакання — жва́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жвакання — -я, с. Дія за знач. жвакати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жвакання — Жва́кання, -ння, -нню, -нням жвакання, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жвакання — Жвакання, -ня с. Чавканіе, жеваніе. Словник української мови Грінченка