жвакання
Жвакання, -ня
с. Чавканіе, жеваніе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жвакання — жва́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жвакання — -я, с. Дія за знач. жвакати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жвакання — Жва́кання, -ння, -нню, -нням жвакання, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жвакання — ЖВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жва́кати і звуки, утворювані цією дією. В купе [вагона].. чулося енергійне жвакання (Досв., Вибр., 1959, 28); Гохан [собака].., схопивши м’ясо зубами, відійшов у куток. Незабаром звідти почулося його жвакання (Донч., III, 1956, 327). Словник української мови в 11 томах