жевжик —
же́вжик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
жевжик —
Хлюст, ферт, фертик, чепурко, вертихвіст, шелихвіст, мартопляс, вітрогон, сов. фат; (юнак без досвіду) жовторотик, як ім. молодий-зелений; п! ДЖИҐУН.
Словник синонімів Караванського
жевжик —
-а, ч., розм. 1》 Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. || Молода, недосвідчена людина. 2》 рідко. Те саме, що горобець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жевжик —
див. легковажний
Словник синонімів Вусика
жевжик —
ГОРОБЕ́ЦЬ (маленький сірий птах), ЖЕ́ВЖИК рідко, ВОРОБЕ́ЦЬ діал., ВОРОБЕ́НЬ діал. З проса злітають горобці і виспівують своє "жив-жив" (М. Стельмах); Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали (Є.
Словник синонімів української мови
жевжик —
ЖЕ́ВЖИК, а, ч., розм. 1. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. — Як це «досить»? — запротестував рожевощокий і червоногубий жевжик з напомаженим до блиску волоссям (Донч.
Словник української мови в 11 томах
жевжик —
Жевжик, -ка м. 1) Воробей. 2) Вѣтренникъ, вертопрахъ. Чортів жевжик. Ном. № 3256. Жевжики, що дівчат обдурювали. Кв. II. 421. ум. жевжичок.
Словник української мови Грінченка