жеребок —
жеребо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
жеребок —
-бка, ч. Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), якого тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та обов'язків на що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жеребок —
жеребо́к (же́реб) ки́нуто, книжн. Остаточне рішення прийнято, вирішальний крок у якій-небудь справі, в якомусь заході і т. ін. зроблено. (Ральф:) Справа ясна, і жеребок кинуто. Ходімо, Гібсон (В. Собко); (Інгігерда:) Так... жереб кинуто... Що обіцяє він? (І. Кочерга).
Фразеологічний словник української мови
жеребок —
ЖЕРЕБО́К, бка́, ч. Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), який тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та обов’язків на що-небудь.
Словник української мови в 11 томах
жеребок —
Жереб, -ба м. 1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. ум. жеребок. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог. 2) = жеребець.
Словник української мови Грінченка