жеребок
Жереб, -ба
м.
1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. ум. жеребок. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог.
2) = жеребець. Прилетить нечистий.... а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120.
3) раст. Pinus pumilio. Шух. І. 18.
Словник української мови Грінченка