1. Словник української мови Грінченка

жеребок

Жереб, -ба

м.

1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. ум. жеребок. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог.

2) = жеребець. Прилетить нечистий.... а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120.

3) раст. Pinus pumilio. Шух. І. 18.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жеребок — жеребо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жеребок — -бка, ч. Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), якого тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та обов'язків на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жеребок — жеребо́к (же́реб) ки́нуто, книжн. Остаточне рішення прийнято, вирішальний крок у якій-небудь справі, в якомусь заході і т. ін. зроблено. (Ральф:) Справа ясна, і жеребок кинуто. Ходімо, Гібсон (В. Собко); (Інгігерда:) Так... жереб кинуто... Що обіцяє він? (І. Кочерга). Фразеологічний словник української мови
  4. жеребок — Жеребо́к, -ребка́; -ребки́, -бкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жеребок — ЖЕРЕБО́К, бка́, ч. Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), який тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та обов’язків на що-небудь. Словник української мови в 11 томах