жриця

Жри́ця, -ці, -цею; жри́ці, жриць

Значення в інших словниках

1. жриця — жри́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жриця — -і. Жін. до жрець. Жриця кохання книжн. — повія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жриця — ЖРИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жрець. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр., II, 1951, 308); — Ви.. жриця краси, й ваша.. жіноча задача є — все, що чисте й гарне, плекати чуттям (Коб., II, 1956, 354); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
4. жриця — Жриця, -ці ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.  Словник української мови Грінченка