забагатіти —
забагаті́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
забагатіти —
док., стати багатим, розбагатіти, доробитися багатства <�маєтку>; (чим) прибрати до рук що, (з чого) фам. розкрутитися, (на що) розжитися, придбати що; П. запаніти, запишатися.
Словник синонімів Караванського
забагатіти —
-ію, -ієш, док. Стати багатим. || чим, з чого. Стати багатим завдяки чому-небудь. || на що. Придбати що-небудь, розжитися на щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забагатіти —
Так забагатів Кіндрат, що забув де і його брат. Розбагатів і цурається своїх родичів.
Приповідки або українсько-народня філософія
забагатіти —
ЗАБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати багатим. — Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла! (Укр.. лір. пісні, 1958, 301); Щоб забагатіти, бояри закладали на шляху свої власні засіки-рогачки і побирали з них..
Словник української мови в 11 томах
забагатіти —
Забагатіти, -тію, -єш гл. Разбогатѣть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Ном. № 4859. Ой захотіла баба та й забагатіти, підсипала курочку, щоб вивела діти. Чуб. V. 1130.
Словник української мови Грінченка