забризкувати —
ЗАБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Покривати бризками. Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (Н.-Лев., II, 1956, 390); В стегно вп’ялася [стріла], І кров забризкала штани (Котл.
Словник української мови в 11 томах
забризкувати —
Забри́зкувати, -кую, -єш сов. в. забри́зкати, -каю, -єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. Стор. МПр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318.
Словник української мови Грінченка