забризкувати

забри́зкувати

-ую, -уєш, недок., забризкати, -аю, -аєш, док.

1》 перех.Покривати бризками.

2》 перех., рідко. Бризками гасити вогонь.

3》 тільки док., неперех. Почати бризкати (у 1, 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. забризкувати — забри́зкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. забризкувати — Захлюпувати|ся|, обпорскувати|ся|; (брудом) задрипувати|ся|, забрьохувати|ся|, заляпувати|ся|, заболочувати|ся|; дк. ЗАБРИЗКАТИСЯ, захлюстатися, затьопатися.  Словник синонімів Караванського
3. забризкувати — ЗАБРИ́ЗКАТИ (покрити що-небудь бризками, краплями чого-небудь), ОББРИ́ЗКАТИ, ОБПРИ́СКАТИ, ЗАХЛЮ́ПАТИ, ЗАКРА́ПАТИ, ЗАЛЯ́ПАТИ розм., ОБЛЯ́ПАТИ розм., ОБТЬО́ПАТИ розм., УЛЯ́ПАТИ (ВЛЯ́ПАТИ) рідко, ОБЛЬО́ПАТИ рідко, ЗАЛЬО́ПАТИ діал., ЗАХЛЯ́ПАТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
4. забризкувати — Забри́зкувати, -кую, -куєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. забризкувати — ЗАБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Покривати бризками. Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (Н.-Лев., II, 1956, 390); В стегно вп’ялася [стріла], І кров забризкала штани (Котл.  Словник української мови в 11 томах
6. забризкувати — Забри́зкувати, -кую, -єш сов. в. забри́зкати, -каю, -єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. Стор. МПр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318.  Словник української мови Грінченка