загарбник —
[загарбниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
загарбник —
-а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
загарбник —
ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.
Словник синонімів української мови
загарбник —
ЗАГА́РБНИК, а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник. Віковічна боротьба слов’янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилася перемогою над німецькими загарбниками і німецькою тиранією (Гончар, III, 1959, 440)...
Словник української мови в 11 томах