загарбник

зага́рбник

[загарбни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. загарбник — зага́рбник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. загарбник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. загарбник — -а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загарбник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
5. загарбник — Зага́рбник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. загарбник — ЗАГА́РБНИК, а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник. Віковічна боротьба слов’янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилася перемогою над німецькими загарбниками і німецькою тиранією (Гончар, III, 1959, 440)...  Словник української мови в 11 томах