займання —
займа́ння 1 іменник середнього роду закріплення; захоплення чогось займа́ння 2 іменник середнього роду загоряння
Орфографічний словник української мови
займання —
Возгорание — inflammation, ignition — *Aufflammen — перехід хімічної системи з низькотемпературного окиснення у стан горіння. Можливе під дією як зовнішніх факторів, так і спонтанне З. Останнє характерне для великих мас вугілля, торфу тощо.
Гірничий енциклопедичний словник
займання —
I -я, с. Дія за знач. займати 1), 5-7). У займанні — зачинений у хлів, сарай і т. ін. за спаш городу, поля (про чужу худобу, коней). II -я, с. Дія за знач. займатися II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
займання —
ЗАЙМА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. займа́ти 1, 5-7. У займа́нні — зачинений у хлів, сарай і т. ін. за спаш города, поля (про чужу худобу, коней). Лаврін почав кричать через тин, щоб Карпо випустив кабана —Авжеж! Кабан твій у займанні.
Словник української мови в 11 томах
займання —
Займа́ння, -ня с. 1) Троганіе. 2) Затрагиваніе, задѣваніе. Займаєш людей, — вилізе тобі Колись те займання боком. Харьк. 3) Занятіе (чего) 4) Захватъ. У полон займання. 5) Загоняніе, заарестовываніе домашнихъ животныхъ, пойманныхъ на потравѣ.
Словник української мови Грінченка