заколот —
за́колот іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
заколот —
(збройний) бунт, повстання, заворушення, розрух, путч, д. ворохібня, ворохібництво; (у хаті) колотнеча, буча; ПОБ. галас, гамір, метушня, зам'яття, зам'ятня, сов. сум'яття.
Словник синонімів Караванського
заколот —
[заколот] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
заколот —
-у, ч. 1》 політ. Стихійне повстання, бунт. || Збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови. 2》 розм. Те саме, що колотнеча 2). || Шум, галас. || Метушня, сум'яття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заколот —
у ніс заколо́ти. Стати не до вподоби, не до смаку. — Як їла хліб з остюками, то й усе добре було, а як перейшла на буханці, то й у ніс закололи (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мови
заколот —
ЗА́КОЛОТ, у, ч. 1. політ. Стихійне повстання, бунт. Багато розповідав [Федь] і сам — про війну-таки ж, про оту подію страшну 9 січня, про робітничі страйки, про заколоти на селах… (Головко, II, 1957, 217)...
Словник української мови в 11 томах
заколот —
Заколот, -ту м. Ссоры, раздоръ, смута. На землі буде nереполох народів у заколоті. Св. Л. XXI. 25.
Словник української мови Грінченка