заколоти

Заколо́ти, -колю́, -ко́леш, -ко́лють; заколо́в, -коло́ла

Значення в інших словниках

1. заколоти — заколо́ти 1 дієслово доконаного виду убити холодною зброєю заколо́ти 2 дієслово доконаного виду почати колоти; пришпилити  Орфографічний словник української мови
2. заколоти — I -олю, -олеш, док. 1》 перех. Убити, встромивши в тіло вістря холодної зброї. || перех. Забити колієм (у 2 знач.), ножем (зазвичай свиню). 2》 неперех., перев. безос. Почати колоти (про відчуття болю, кольки). II див. заколювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заколоти — УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. заколоти — ЗАКОЛО́ТИ¹, олю́, о́леш, док. 1. перех. Убити, встромивши в тіло вістря холодної зброї. [Андромаха (вбігає) :] Чи ви те чули, сестри? Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла (Л. Укр., II, 1951, 259); // перех. Забити колієм (у 2 знач.  Словник української мови в 11 томах
5. заколоти — Заколо́ти, -лю́, -леш гл. 1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п'яти закололо. Ном. № 4386. 2) Заколоть, убить колющимь оружіемъ. 3) Зарѣзать (о свиньяхъ). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.  Словник української мови Грінченка