закурити —
закури́ти 1 дієслово доконаного виду запилити; закоптити; запалити закури́ти 2 дієслово доконаного виду почати диміти, пилити тощо
Орфографічний словник української мови
закурити —
I див. закурювати. II -ить і закуріти, закурить і рідко закуріє, док. 1》 Почати диміти, виділяти дим чи ароматичну речовину; задиміти. 2》 Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін., запилити. 3》 тільки закуріти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закурити —
ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
закурити —
ЗАКУРИ́ТИ¹ див. заку́рювати. ЗАКУРИ́ТИ², и́ть і ЗАКУРІ́ТИ, закури́ть і рідко. закурі́є, док. 1. Почати диміти, виділяти дим або ароматичну речовину; задиміти.
Словник української мови в 11 томах
закурити —
Закурити, -ся см. закурювати, -ся.
Словник української мови Грінченка