заможник —
ЗАМО́ЖНИК, а, ч., розм. Заможна людина. Набожні заможники в будні від зорі до зорі в полі примушують працювати всю родину і дітей, а про наймитів – і казати зайве (М. Циба); Назвати людину щасливою можна тільки по смерті.
Словник української мови у 20 томах