запозичити —
див. запозичати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запозичити —
запози́чити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
запозичити —
ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.
Словник синонімів української мови
запозичити —
ЗАПОЗИ́ЧИТИ див. запозича́ти.
Словник української мови в 11 томах
запозичити —
Запози́чити, -чу, -чиш гл. Призанять, занять.
Словник української мови Грінченка