запозичити

ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.: перейма́ти, перебира́ти, набира́тися, запозича́ти (запози́чувати), позича́ти, підхо́плювати. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, того й наберешся (прислів'я); — Де ви це слово перейняли? (О. Гончар); Диангі перебрав рибальське майстерство від свого батька (Ю. Смолич); З ким поведешся, того й наберешся (прислів'я); — Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас на семінар.. Хочу дещо запозичити (О. Гончар); Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (О. Донченко); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. запозичити — див. запозичати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запозичити — запози́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запозичити — Запози́чити, -зи́чу, -чиш, -чать; запози́ч, -зи́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. запозичити — ЗАПОЗИ́ЧИТИ див. запозича́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. запозичити — Запози́чити, -чу, -чиш гл. Призанять, занять.  Словник української мови Грінченка