запрягати —
(коня) впрягати; (кого) брати <�убирати> в шори, сідати на шию кому; (кого, до роботи) примушувати, (в ярма) поневолювати.
Словник синонімів Караванського
запрягати —
див. підкорювати
Словник синонімів Вусика
запрягати —
-аю, -аєш, недок., запрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. запріг, запрягла, запрягло; док., перех. 1》 Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т. ін., готувати до їзди. || Готувати віз, сани і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запрягати —
запряга́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
запрягати —
Запряжу бугая, куди люди, туди й я, запряжу другого, сідай, жінко, небого. Чоловік мусить робити те, що роблять всі чоловіки, а жінка те, що роблять жінки. Перше запрягай, а потому поганяй. Спочатку найми мене до праці, а вже потім будеш поганяти мною.
Приповідки або українсько-народня філософія
запрягати —
запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П.
Фразеологічний словник української мови
запрягати —
ЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин ч. запрі́г, запрягла́, ло́; док., перех. 1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди.
Словник української мови в 11 томах