запрягати

Запряжу бугая, куди люди, туди й я, запряжу другого, сідай, жінко, небого.

Чоловік мусить робити те, що роблять всі чоловіки, а жінка те, що роблять жінки.

Перше запрягай, а потому поганяй.

Спочатку найми мене до праці, а вже потім будеш поганяти мною.

Значення в інших словниках

1. запрягати — (коня) впрягати; (кого) брати <�убирати> в шори, сідати на шию кому; (кого, до роботи) примушувати, (в ярма) поневолювати.  Словник синонімів Караванського
2. запрягати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. запрягати — -аю, -аєш, недок., запрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. запріг, запрягла, запрягло; док., перех. 1》 Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т. ін., готувати до їзди. || Готувати віз, сани і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запрягати — запряга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. запрягати — запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П.  Фразеологічний словник української мови
6. запрягати — Запряга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. запрягати — ЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин ч. запрі́г, запрягла́, ло́; док., перех. 1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди.  Словник української мови в 11 томах