запрягати
Запряжу бугая, куди люди, туди й я, запряжу другого, сідай, жінко, небого.
Чоловік мусить робити те, що роблять всі чоловіки, а жінка те, що роблять жінки.
Перше запрягай, а потому поганяй.
Спочатку найми мене до праці, а вже потім будеш поганяти мною.
Джерело:
Приповідки або українсько-народня філософія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запрягати — (коня) впрягати; (кого) брати <�убирати> в шори, сідати на шию кому; (кого, до роботи) примушувати, (в ярма) поневолювати. Словник синонімів Караванського
- запрягати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- запрягати — -аю, -аєш, недок., запрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. запріг, запрягла, запрягло; док., перех. 1》 Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т. ін., готувати до їзди. || Готувати віз, сани і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запрягати — запряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запрягати — запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Фразеологічний словник української мови
- запрягати — Запряга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запрягати — ЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин ч. запрі́г, запрягла́, ло́; док., перех. 1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди. Словник української мови в 11 томах