1. Великий тлумачний словник сучасної мови

запрягати

запряга́ти

-аю, -аєш, недок., запрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. запріг, запрягла, запрягло; док., перех.

1》 Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т. ін., готувати до їзди.

|| Готувати віз, сани і т. ін., впрягаючи в них коня або інших тварин.

2》 перен., розм. Примушувати багато працювати, виконувати важку або тривалу роботу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запрягати — (коня) впрягати; (кого) брати <�убирати> в шори, сідати на шию кому; (кого, до роботи) примушувати, (в ярма) поневолювати. Словник синонімів Караванського
  2. запрягати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  3. запрягати — запряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. запрягати — Запряжу бугая, куди люди, туди й я, запряжу другого, сідай, жінко, небого. Чоловік мусить робити те, що роблять всі чоловіки, а жінка те, що роблять жінки. Перше запрягай, а потому поганяй. Спочатку найми мене до праці, а вже потім будеш поганяти мною. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. запрягати — запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Фразеологічний словник української мови
  6. запрягати — Запряга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. запрягати — ЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин ч. запрі́г, запрягла́, ло́; док., перех. 1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди. Словник української мови в 11 томах