заслання —
засла́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
заслання —
[заслан':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
заслання —
-я, с. 1》 Дія за знач. заслати I. 2》 Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. 3》 Місце, де відбувають кару.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заслання —
Різновид покарання позбавленням волі, який полягає у примусовому перебуванні засудженого у віддаленій місцевості чи колонії упродовж певного терміну чи довічно; застосовувалося у Великій Британії, Франції, Росії, СРСР.
Універсальний словник-енциклопедія
заслання —
ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М.
Словник синонімів української мови
заслання —
ЗАСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. засла́ти¹. — Подумайте самі: заслання в сибірські села не зменшує революційну небезпеку, а, на жаль, переносить її на більшу територію імперії (Стельмах, 1, 1962, 17).
Словник української мови в 11 томах
заслання —
Засла́ння, -ня с. Ссылка. Желех.
Словник української мови Грінченка