заслання

Різновид покарання позбавленням волі, який полягає у примусовому перебуванні засудженого у віддаленій місцевості чи колонії упродовж певного терміну чи довічно; застосовувалося у Великій Британії, Франції, Росії, СРСР.

Значення в інших словниках

1. заслання — (примусове відправлення кудись) висилка, вигнання.  Словник синонімів Полюги
2. заслання — засла́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. заслання — [заслан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
4. заслання — -я, с. 1》 Дія за знач. заслати I. 2》 Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. 3》 Місце, де відбувають кару.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заслання — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М.  Словник синонімів української мови
6. заслання — Засла́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. заслання — ЗАСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. засла́ти¹. — Подумайте самі: заслання в сибірські села не зменшує революційну небезпеку, а, на жаль, переносить її на більшу територію імперії (Стельмах, 1, 1962, 17).  Словник української мови в 11 томах
8. заслання — Засла́ння, -ня с. Ссылка. Желех.  Словник української мови Грінченка