затока —
Зато́ка: — сковзьке місце на дорозі, де заточуються сани [2;XIII]
Словник з творів Івана Франка
Затока —
Зато́ка іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
затока —
Бухта, (серед скель) фйорд; (як порт) гавань; (у гирлі річки) лиман; (відтята пересипом) лягуна; (на річці) сага, заводь, затін; пор. ЗАВОДОК.
Словник синонімів Караванського
затока —
[затока] -кие, д. і м. -оц'і
Орфоепічний словник української мови
затока —
I з`атока-и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. II зат`ока-и, ж. Частина океану, моря, озера, річки, що врізається в суходіл; бухта.
Великий тлумачний словник сучасної мови
затока —
Прибережна частина моря, відділена від нього косою; частина океану, моря або озера, що врізається в материк.
Універсальний словник-енциклопедія
затока —
ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П.
Словник синонімів української мови
затока —
ЗА́ТОКА, и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. Конята вкрились піною.. Та хоч як мучаться, саней не рушать з затоки й на п’ядь (Фр., XIII, 1954, 36).
Словник української мови в 11 томах
затока —
Затока, -ки ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.
Словник української мови Грінченка