затока
Затока, -ки
ж.
1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90.
2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.
Словник української мови Грінченка