Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

захтіти

Захоті́ти і захті́ти, -хо́чу, -хо́чеш, захо́чуть і захтя́ть

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. захтіти — захті́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. захтіти — -хочу, -хочеш; мн. захтять; док., діал. Захотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. захтіти — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  4. захтіти — ЗАХТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш; мн. захтя́ть; док., діал. Захотіти. — Пиріжка? — лютує Уляна.— А щоб ти холери наївся! Бач, чого захтіло, сміття нікчемне? (Коцюб., І, 1955, 441); [Пані:] Погано, бач, живеться їм [кріпакам], так ще волі захтіли (Вас., III, 1960, 393).  Словник української мови в 11 томах