захтіти

ЗАХТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш; мн. захтя́ть; док., діал. Захотіти.

— Пиріжка? — лютує Уляна.— А щоб ти холери наївся! Бач, чого захтіло, сміття нікчемне? (Коцюб., І, 1955, 441);

[Пані:] Погано, бач, живеться їм [кріпакам], так ще волі захтіли (Вас., III, 1960, 393).

Значення в інших словниках

1. захтіти — захті́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. захтіти — -хочу, -хочеш; мн. захтять; док., діал. Захотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. захтіти — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. захтіти — Захоті́ти і захті́ти, -хо́чу, -хо́чеш, захо́чуть і захтя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)