заїжджати —
заїжджа́ти 1 дієслово недоконаного виду в'їжджати; їхати кудись далеко; збочувати з дороги заїжджа́ти 2 дієслово недоконаного виду привчати до ходіння в упряжі або під сідлом — про коней
Орфографічний словник української мови
заїжджати —
I -аю, -аєш і заїздити, -їжджу, -їздиш, недок., заїхати, -їду, -їдеш, док. 1》 В'їжджати в середину, в межі чого-небудь. || Завертати куди-небудь по дорозі, приїжджати до когось ненадовго. 2》 за ким – чим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заїжджати —
хоч во́зом (фі́рою) заїжджа́й. Дуже широко, навстіж (про що-небудь розчинене, розкрите). — Двері відчинили, хоч возом заїжджай (З усн. мови); — Чого роти пороззявляли, хоч фірою заїжджай? — говорив він (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словник української мови
заїжджати —
В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.
Словник синонімів української мови
заїжджати —
ЗАЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ЗАЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ЗАЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. В’їжджати в середину, в межі чого-небудь. Аж от заїжджає чоловік на двір (Кв.-Осн., II, 1956, 53); Ми заїздили в гроти. В них було темно, аж чорно (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
заїжджати —
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Словник української мови Грінченка