збочення

Збо́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів

Значення в інших словниках

1. збочення — збо́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збочення — -я, с. Відхилення від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збочення — збочення відхилення від традиційних, визначених суспільством норм і правил поведінки (зокрема сексуальних)(м, ср, ст): Тим часом Клим не виплекав жадного психічного збочення. На будові він плекав силу (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. збочення — У́ХИЛ (відхід від основної лінії організації), ВІДХИ́ЛЕННЯ, ЗБО́ЧЕННЯ.  Словник синонімів української мови
5. збочення — ЗБО́ЧЕННЯ, я, с. Відхилення від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах. [Анна:] Коли я що ганебного вчинила? [Командор:] Про щось ганебне й мови буть не може, але для нас і збочення найменше було б ступнем до прірви (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах