звірятися

Звіря́тися, -ря́юся, -ря́єшся; зві́ритися, -рюся, -ришся на кого; зві́рся, зві́рмося, зві́ртеся

Значення в інших словниках

1. звірятися — звіря́тися 1 дієслово недоконаного виду розказувати відверто; довіряти рідко звіря́тися 2 дієслово недоконаного виду зіставлятися; випробовуватися рідко  Орфографічний словник української мови
2. звірятися — ЗВІРЯТИСЯ, ЗВІРИТИСЯ 1. (кому в чому, з чого, з чим, про що, перед ким з чим). Повіряти комусь свої думки, таємниці, розкривати почуття тощо. Шукай розваги в творчій лірі, Та не звіряйся зразу їй (П.  Літературне слововживання
3. звірятися — див. вірити  Словник синонімів Вусика
4. звірятися — I -яюся, -яєшся і рідко звірюватися, -ююся, -юєшся, недок., звіритися, -рюся, -ришся, док. 1》 кому. Виявляючи довіру, повіряти кому-небудь свої думки, таємниці, розкривати почуття і т. ін. 2》 на кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звірятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови
6. звірятися — ЗВІРЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся і рідко ЗВІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. кому. Виявляючи довір’я, повіряти кому-небудь свої думки, таємниці, розкривати почуття і т. ін.  Словник української мови в 11 томах