зв’янути —
ЗВ’Я́НУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що зав’я́нути. Травка зв’яне, травка зсохне Коню вороному; Отрутою вода стане Мені, молодому! (Пісні та романси.., II, 1956, 35); — Вийшла заміж — як за стінку засунулась: змарніла, зв’яла, моя рибочка.
Словник української мови в 11 томах