здібний —
зді́бний прикметник
Орфографічний словник української мови
здібний —
Обдарований, талановитий, кмітливий, кебетливий, кебетний, р. хисткий; (до чого) дотепний, зугарний; пор. ЗДАТНИЙ.
Словник синонімів Караванського
здібний —
[з'д’ібнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
здібний —
Здібний, здатний, зугарний Чи слова здібний, здатний, зугарний є цілком тотожні, чи між ними є якась значеннєва різниця? Ні, це — не зовсім тотожні слова.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
здібний —
-а, -е. 1》 Який має природні здібності; обдарований, талановитий. 2》 з інфін. і до чого. Який може або вміє щось робити, придатний до чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здібний —
ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал.
Словник синонімів української мови
здібний —
ЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який має природні здібності; обдарований, талановитий. Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився (Стеф., П, 1953, 22); [Марія:] Катерина — дуже здібний хірург, її так усі люблять (Корн.
Словник української мови в 11 томах
здібний —
Здібний, -а, -е Пригодный, годный; способный. К. ХП. 16. Г. Барв. 384. Здібний, як віл до корита. Ном. № 6549. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні. Чуб. V. 1127.
Словник української мови Грінченка