Зи́чити, зи́чу, зи́чиш, зи́чать; зич, зи́чмо, зи́чте кому чого
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
зичити —
(брати в борг) позичати, боргувати, (давати в борг) визичати, розпозичати.
Словник синонімів Полюги
зичити —
зи́чити 1 дієслово недоконаного виду бажати комусь чогось зи́чити 2 дієслово недоконаного виду позичати діал.
Орфографічний словник української мови
зичити —
Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). – Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); – Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що? (М.Олійник).
Літературне слововживання
зичити —
I -чу, -чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. II -чу, -чиш, недок., перех., діал. Позичати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зичити —
зи́чити → жичити
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зичити —
БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше.
Словник синонімів української мови
зичити —
ЗИ́ЧИТИ¹, чу, чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. — Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247); — Почався у Павловій хаті весільний банкет.
Словник української мови в 11 томах
зичити —
Зичити, -чу, -чиш гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Ном. № 2393. Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить. Стор. МПр. 140.
Словник української мови Грінченка