зичити
ЗИ́ЧИТИ¹, чу, чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати.
— Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247);
— Почався у Павловій хаті весільний банкет. Чужі люди веселились, зичили моєму дядькові щастя (Збан., Сеспель, 1961, 349);
Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети (Рильський, II, 1960, 135).
ЗИ́ЧИТИ², чу, чиш, недок., перех., діал. Позичати.
Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Март., Тв., 1954, 211).
Словник української мови (СУМ-11)