зичливий
ЗИЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який зичить що-небудь добре.
Старий Бондар.. довірливий і зичливий (Л. Укр., III, 1952, 721);
// Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь.
В ньому [голосі] бриніла та зичлива дружність, котра сама вже змусила Максима щиро сказати: — ..А мені хочеться, товаришу Гречаний, дослідницької роботи (Рибак, Час.., 1960, 186);
Промовець, виходить, з розумом! Іч, як обернув ті не завжди зичливі репліки з залу (Ле, В снопі.., 1960, 22).
Словник української мови (СУМ-11)