зичливий —
зичли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
зичливий —
див. Добрий; дружній
Словник синонімів Вусика
зичливий —
-а, -е. Який зичить що-небудь добре. || Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зичливий —
зичли́вий → жичливий
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зичливий —
Добродійний
Словник застарілих та маловживаних слів
зичливий —
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев.
Словник синонімів української мови
зичливий —
Зичли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зичливий —
ЗИЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який зичить що-небудь добре. Старий Бондар.. довірливий і зичливий (Л. Укр., III, 1952, 721); // Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь.
Словник української мови в 11 томах
зичливий —
Зичливий, -а, -е Доброжелательный. Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива. Гол. І. 307.
Словник української мови Грінченка