1. Словник української мови в 11 томах

зичити

ЗИ́ЧИТИ¹, чу, чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати.

— Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247);

— Почався у Павловій хаті весільний банкет. Чужі люди веселились, зичили моєму дядькові щастя (Збан., Сеспель, 1961, 349);

Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети (Рильський, II, 1960, 135).

ЗИ́ЧИТИ², чу, чиш, недок., перех., діал. Позичати.

Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Март., Тв., 1954, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зичити — (брати в борг) позичати, боргувати, (давати в борг) визичати, розпозичати. Словник синонімів Полюги
  2. зичити — зи́чити 1 дієслово недоконаного виду бажати комусь чогось зи́чити 2 дієслово недоконаного виду позичати діал. Орфографічний словник української мови
  3. зичити — Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). – Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); – Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що? (М.Олійник). Літературне слововживання
  4. зичити — I -чу, -чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. II -чу, -чиш, недок., перех., діал. Позичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зичити — зи́чити → жичити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. зичити — БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше. Словник синонімів української мови
  7. зичити — Зи́чити, зи́чу, зи́чиш, зи́чать; зич, зи́чмо, зи́чте кому чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зичити — Зичити, -чу, -чиш гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Ном. № 2393. Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить. Стор. МПр. 140. Словник української мови Грінченка